ОШУРКИ
ЯК ПРИЙМАЛЬНО-ПЕРЕДАВАЛЬНІ АНТЕНИ
Історія радіо тісно пов’язана з історією
електричного телеграфу, яка сама по собі є прикладом конкуренції геніальних
ідей. У 1832 р. російський фізик Павло Шилінг (1786-) запатентував одну з
перших конструкцій електричного телеграфу. Спільним у всіх конструкціях була
передача по дроту імпульсів електричного струму, а відрізнялися вони методами
кодування символів – літер, цифр та розділових знаків, а також приймачами
електричних імпульсів. Найпростішим виявився код, запропонований у 1838 р. американським
винахідником і художником Семюелем Морзе (1791-1872).
Для дротових ліній електричного
телеграфу небезпечним природним явищем були блискавки, які могли вдарити в дріт
або подіяти на нього електромагнітним полем. Потужний електромагнітний імпульс блискавки
наводив високу напругу в дротах і міг вивести телеграф з ладу.
У 1835 р. шведський фізик Пітер Мунк помітив що іскра, яка виникає при
розряджанні лейденської банки, високовольтного джерела того часу, зменшує опір
вугільного порошку. У 1866 р. англійський електроінженер Семюел Варлі
запропонував використовувати для захисту телеграфних ліній блискавковідвідник –
капсулу з двома електродами, заповнену вугільним порошком, яка включалася в
розрив проводу, один кінець якого знаходився в повітрі, а інший заземлявся.
Бликавковідвідник під’єднувався паралельно телеграфному апарату. Під час грози блискавка
або потужний електромагнітний імпульс від неї викликали протікання по проводу з
капсулою сильного струму. Цей струм викликав злипання частинок вугільного
порошку і різко зменшував опір капсули у порівняння з вхідним опором
телеграфного апарату, відводячи електричний заряд на землю.
В якості запобіжника стали використовувати трубку Бранлі – скляну трубку, в якій між двома електродами знаходилися металеві ошурки. Електромагнітне поле блискавки склеювало ошурки і різко зменшувало опір трубки, відводячи наведений електричний заряд на землю. Трубка з ошурками як пристрій для реєстрації електричних розрядів був винайдений французьким фізиком Едуаром Бранлі (1844-1940). Пізніше цей пристрій став детектором радіосигналу в перших конструкціях радіоприймачів і один з винахідників радіо, англійський фізик Олівер Лодж назвав його в 1890 р. когерером (англ. cohere – зчіплюватися). До речі, сам термін «радіо» був запропонований Едуаром Бранлі.
