Лазерні окуляри (див. статтю)
Окуляри, розроблені японською фірмою Fujitsu, здатні не тільки покращити зір, але й можуть бути використані в комп'ютерних іграх і взагалі для перегляду будь-якої відеоінформації (новин, кіно, відеоуроків тощо).
Демонстрація сили тиску лазерного випромінювання (див. відео)
40-Вт лазер сповільнює обертання досить масивного тіла. Експеримент проведено групою дослідників з Каліфорнійського університету, які вивчають можливості лазерного захисту Землі від зіткнень з космічними об'єктами.
Астрономи досить давно спостерігали, що хвіст комети, яка пролітає мимо Сонця, ніби відштовхується від нього. У 1619 р. німецький вчений Йоган Кеплер висловив припущення, що це явище є наслідком тиску сонячного світла на хвіст комети, який складається з частинок пилу та газу.
У 1873 р. англійський фізик Джеймс Максвел на основі створеної ним класичної електродинаміки (рівнянь Максвела) теоретично обґрунтував існування тиску електромагнітного випромінювання на опромінювану поверхню. У другому томі "Трактату з електрики та магнетизму" Максвел писав: "У середовищі, в якому поширюється хвиля, з'являється у напрямку її поширення сила тиснення, яка у будь-якій точці чисельно дорівнює кількості енергії, зосередженої в одиниці об'єму... Плоске тіло, опромінюване сонячним світлом, відчуватиме цей тиск лише освітленою стороною, і, отже, буде відштовхуватись від тієї сторони, на яку падає світло. Імовірно, що значно більшу енергію випромінювання можна отримати за допомогою сконцентрованих променів електричної лампи. Такі промені, падаючи на тонкий металевий диск, делікатно підвішений у вакуумі, повинні, ймовірно, викликати помітний механічний ефект" [1].
Уперше тиск світла продемонстрував у 1899 р. російський фізик Петро Лебедєв [2, 3].
Радіометр Вільяма Крукса (див. фото)
Зауважмо, що на нагріту поверхню тіла молекули повітря тиснуть сильніше, ніж на холодну, що заважало Лебедєву спостерігати тиск світла. Дійсно, кінетична енергія, отримана молекулами від нагрітої поверхні, вища за кінетичну енергію, отриману від холодної, отже, нагрітій поверхні молекули передають більший імпульс. Це так званий радіометричний ефект, виявлений у 1873 р. англійським хіміком Вільямом Круксом (світло, яке падало на чутливі ваги, порушувало баланс). Крукс змайстрував світлову вертушку, швидкість обертання якої залежала від інтенсивності світла, падаючого на її лопаті, що дозволяло вимірювати енергетичні параметри випромінювання.
Окуляри, розроблені японською фірмою Fujitsu, здатні не тільки покращити зір, але й можуть бути використані в комп'ютерних іграх і взагалі для перегляду будь-якої відеоінформації (новин, кіно, відеоуроків тощо).
Демонстрація сили тиску лазерного випромінювання (див. відео)
40-Вт лазер сповільнює обертання досить масивного тіла. Експеримент проведено групою дослідників з Каліфорнійського університету, які вивчають можливості лазерного захисту Землі від зіткнень з космічними об'єктами.
Астрономи досить давно спостерігали, що хвіст комети, яка пролітає мимо Сонця, ніби відштовхується від нього. У 1619 р. німецький вчений Йоган Кеплер висловив припущення, що це явище є наслідком тиску сонячного світла на хвіст комети, який складається з частинок пилу та газу.
У 1873 р. англійський фізик Джеймс Максвел на основі створеної ним класичної електродинаміки (рівнянь Максвела) теоретично обґрунтував існування тиску електромагнітного випромінювання на опромінювану поверхню. У другому томі "Трактату з електрики та магнетизму" Максвел писав: "У середовищі, в якому поширюється хвиля, з'являється у напрямку її поширення сила тиснення, яка у будь-якій точці чисельно дорівнює кількості енергії, зосередженої в одиниці об'єму... Плоске тіло, опромінюване сонячним світлом, відчуватиме цей тиск лише освітленою стороною, і, отже, буде відштовхуватись від тієї сторони, на яку падає світло. Імовірно, що значно більшу енергію випромінювання можна отримати за допомогою сконцентрованих променів електричної лампи. Такі промені, падаючи на тонкий металевий диск, делікатно підвішений у вакуумі, повинні, ймовірно, викликати помітний механічний ефект" [1].
Уперше тиск світла продемонстрував у 1899 р. російський фізик Петро Лебедєв [2, 3].
- Maxwell J.C. A Treatise on Electricity and Magnetism. 2 vol., 1873. - Vol.2: http://www.aproged.pt/biblioteca/MaxwellII.pdf. - P. 391-392.
- Лебедев П.Н. Избранные сочинения. - М.: Гостехиздат, 1949. - С. 154-155.
- Ландсберг Г.С. Оптика. 5-е изд. - М.: Наука, 1976. - С. 660-665.
Радіометр Вільяма Крукса (див. фото)
Зауважмо, що на нагріту поверхню тіла молекули повітря тиснуть сильніше, ніж на холодну, що заважало Лебедєву спостерігати тиск світла. Дійсно, кінетична енергія, отримана молекулами від нагрітої поверхні, вища за кінетичну енергію, отриману від холодної, отже, нагрітій поверхні молекули передають більший імпульс. Це так званий радіометричний ефект, виявлений у 1873 р. англійським хіміком Вільямом Круксом (світло, яке падало на чутливі ваги, порушувало баланс). Крукс змайстрував світлову вертушку, швидкість обертання якої залежала від інтенсивності світла, падаючого на її лопаті, що дозволяло вимірювати енергетичні параметри випромінювання.
